Батькам

Вирус цифрового слабоумия.(скачать)

Рекомендації з попередження суїциду.(скачать)

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Запрошуємо Вас на БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ,

які відбудуться у вівторок, 24 жовтня 2017 року о 15:00.

«А без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного житла.
Вони ж нас, як пташок, в гнізді зростили,
Давали дітям раду, як могли,
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.»

ШАНОВНІ БАТЬКИ! Ваші діти дуже потребують вашої уваги, допомоги і сподіваються, що Ви знайдете час і прийдете на батьківські збори.

Місце проведення: актова зала ДНЗ “Харківський ПЛБТ”.

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

Головне управління ДСНС України у Харківській області вкрай стурбоване станом, що склався з травмуванням і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків.

Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина країни, особливо батьків.

Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.

Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, електричними приладами, невідомими предметами, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння,, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

 

Підлітки і батьки: обєктивні показники взаємостосунків

Мабуть, саме на перехідний вік припадає пік конфліктів між батьками і дітьми. Іноді створюється враження, що підлітки і батьки говорять на різних мовах і навіть не пробують зрозуміти один одного. Однак багатьох проблем в спілкуванні можна уникнути, якщо правильно вибудувати взаємини батьків і підлітків.

Основна проблема полягає в тому, що підлітки і батьки по-різному дивляться на статус підлітка. Для батьків він все ще дитина, яку потрібно опікати, який повинен їх слухатися. Підліток же вважає себе дорослим, прагне до незалежності і самостійності.

Де ж істина? Як завжди – десь посередині. Зрозуміло, підлітка можна назвати повністю дорослим. Однак він робить перші кроки до дорослішання, тому замість того щоб тиснути його авторитетом, батьки повинні визнати його право на власну думку. Навіть якщо фінальне рішення в тій чи іншій ситуації приймають батьки, вони повинні вислухати дитину.

Ще один камінь спотикання підлітків і батьків – це зміна авторитетів. Якщо для дошкільнят, дітей молодшого та середнього шкільного віку авторитетом є дорослі (батьки і вчителі), то для підлітка головним авторитетом стають його однолітки, він починає критичніше ставитися до дорослих. Батьки намагаються відновити втрачений авторитет і тиснуть на підлітка, забуваючи про те, що повага теж потрібно заслужити.

Чи можуть підлітки і батьки знайти спільну мову? Зрозуміло, так, але для цього знадобляться зусилля обох сторін. Відносини підлітків і батьків повинні будуватися на інших принципах, ніж відносини батьків з дітьми молодшого віку. Потрібно постаратися стати підліткові іншому, трохи послабити контроль. Нехай він сам зрозуміє, що свобода передбачає відповідальність.

Підліток вчиться бути дорослим, він починає приймати власні рішення. Це природний процес, якому не слід заважати. Так, дитина напевно буде робити помилки, і батькам буде важко дивитися на те, як він набиває гулі (фігурально висловлюючись). Але без цього він ніколи не навчиться бути самостійним.

Дозволяйте дитині приймати рішення, навіть якщо вони здаються вам невірними. Те, що здається вірним вам, не обов’язково буде вірним для дитини. Згадайте, як ваш малюк вчився ходити. Якби весь час підтримували його під ручки, він би ніколи не пішов сам. Набагато ефективніше дозволити дитині робити перші кроки самостійно, але при цьому завжди бути поруч, щоб підхопити його, якщо він впаде.

Проявляйте інтерес до життя дитини, дайте йому зрозуміти, що він вам не байдужий. Але при цьому не потрібно бути занадто нав’язливими: якщо він не хоче про щось говорити, не випитуйте. Захоче – сам розповість. А щоб у нього з’явилося бажання вам розповісти, потрібно створити в сім’ї атмосферу довіри. Важливо, щоб ваша дитина знав: що б не трапилося, ви все одно будете його любити.

Будуючи відносини з підлітком, дуже важливо дотримати золоту середину. Не можна заповнювати собою всі життєвий простір дитини, вимагаючи від нього звітувати по кожному приводу. Однак не слід і повністю самоусуватися з життя підлітка, взагалі не цікавлячись його життям. Дайте дитині зрозуміти, що він не зобов’язаний розповідати вам усе, що відбувається в його житті, але ви завжди його вислухаєте, якщо він захоче чимось з вами поділитися.

Насправді, підлітки і батьки не такі вже різні. Просто їм потрібно знайти в собі сили і постаратися подивитися на ситуацію очима «другої сторони», навчитися довіряти один одному, і тоді їм вдасться разом подолати цей складний період, званий перехідним віком.

29 кроків назустріч

         Зростають діти, ростуть і проблеми. Здавалося ще недавно, що основною проблемою було як одягти дитину на вулицю. А сьогодні дитина вже сама вчить як жити, і часто своєю поведінкою ставить нас у глухий кут. Як бути, як досягти взаєморозуміння з підлітком, коли вирішувати проблеми «по-дитячому» вже не можливо, а «по-дорослому», ще не встиг навчитися?

Мистецтво слухати або «нічого не хочу чути!»

         Складається враження, щ о більшість підлітків у наш час демонструють вибірковість слуху. Звичайно, вони чують музику, друзів і навіть не розбірливі тексти пісень, але коли справа доходить до реагування на прохання батьків – зовсім інша історія. Ви вже намагалися звернути увагу криком та погрозами? Нічого дивного: згідно з даними проведеного соцопитування, найпоширенішим серед важких моментів виховання підлітка виявився пункт «моя дитина мене не чує». Це означає, що нам слід спробувати достукатися іншими методами.

1 крок

        Самим простим способом звернути на себе увагу дитини це – говорити не більше, а менше. Як не дивно, в такому випадку у вас підвищується ймовірність бути почутим. Відомий американський педагог Мері Бадд Роу відкрила, що дітям потрібно більше часу обдумати те, що вони чують, перед тим щоб відповісти. Якщо Ви задаєте підлітку питання, або просите про що-небуть, почекайте, хоча б п’ять секунд – дитина зможе сприйняти більше інформації і, напевно, дасть нормальну відповідь.

2 крок

         Станьте найуважнішим слухачем. Ваша дитина просто не зможе стати уважним слухачем якщо їй не буде в кого цьому навчитися. Переконайтесь, що самі можете стати прикладом того, що вимагаєте від підлітка. Продемонструйте, що ви вислуховуєте чоловіка, дружину, друзів, рідних і, звичайно ж, саму дитину. Слухайте підлітка в два рази більше, а ні ж кажете.

3 крок

         Кажіть ввічливо і тихо. Швидше за все, ви змусите підлітка не звертати на вас увагу, якщо в голосі явно будуть звучати критика, накази, нотації, осуд і крик. Просто говоріть з ним ввічливо – як ви хотіли б, щоб говорили з вами. А ще, замість того, щоб підвищувати голос, понизьте його – говоріть м’якше та тихіше. Зазвичай, це застає підлітка зненацька, і він зупиниться щоб почути.

4 крок

         Зверніть на себе увагу перед тим, як щось сказати. Спочатку переконайтесь, що дитина дивиться на вас (попросіть поглянути на вас). Коли ви дивитесь один одному в очі – підліток у вашому розпорядженні, можна формувати своє прохання чи запитання. Якщо використовувати цей прийом кожного разу, коли вам потрібна увага вашої дитини, це привчить її чути вас.

5 крок

         Іноді підліткам (та й не тільки їм) дійсно важко з ходу переключитися, особливо якщо вони зайняті тим, що їм подобається. Більше того, дитина дійсно може вас не чути. Тоді, зробіть попередження – встановіть тимчасове обмеження: «Мені знадобиться твоя допомога через дві хвилини» або «Я хочу через хвилину з тобою поговорити, будь ласка, зверни увагу». Але більш ніж на 5 хвилин відтягувати розмову не слід – підліток знову забуде.

6 крок

         Намагайтесь говорити коротко, м’яко і влучно. В цьому віці ваш син або донька сприймає інформацію краще, якщо знає, що не доведеться вислуховувати цілу лекцію. Тому, нехай ваші прохання будуть короткими і змістовними: «Прибери, будь ласка, в шафі перед тим, як підеш гуляти», «Зараз тобі потрібно вивчити фізику» і т.д. Іноді достатньо одного слова-нагадування: «Прибирання!», «Алгебра!»

Від грубості до поваги, або «Що ви розумієте?!»

         Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, з’являються такі риси, як грубість, неповага. Так, буває, що причина в елементарній недостатності виховання, проте далеко не завжди. Просто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не дозволяв собі використовувати. І тут батькам дуже важливо правильно поводитись, щоб виправити ситуацію.

7 крок

         В першу чергу, розмовляйте з підлітком на рівних, не сюсюкайте та не подавляйте – дайте йому можливість відчути свою важливість, значимість, аби він не шукав інших способів для отримання цього відчуття. Частіше радьтеся з ним в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже вирішення, та й грубіянити в такій ситуації немає жодної необхідності, тим більш, грубощі тут виглядатимуть по-дитячи.

8 крок

         Коли підліток починає грубіянити, одразу ж вкажіть йому на це, щоб він знав, що перейшов межу. Головне, щоб ваші зауваження були спрямовані на його поведінку, а не на особистість. Наприклад: «Коли я розмовляю с тобою, ти закатуєш очі (посміхаєшся). Це прояв неповаги. Не потрібно так робити», «Казати мені «відчепись», коли я з тобою розмовляю, не припустимо. Постарайся зробити так, щоб я більше не повторювала».

9 крок

         Не соромтесь пояснювати підлітку, як правильно. Не думайте, що дитина сама знає, як потрібно себе поводити. Тільки намагайтеся зробити це не у формі нотацій та моралізування, а під час дружньої бесіди, а ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в родині. Кажуть, скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе як і їх батьки. Спробуйте проводити урок хороших манер під час обіду: невимушено поговоріть всі разом на будь-яку обрану тему – ввічливо.

10 крок

         Ніколи не вступайте в суперечки. Не слід демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви сердиті. Така тактика не тільки не спрацьовує, але й ускладнює взаєморозуміння. Як показують дослідження, підлітки перестають грубіянити, коли бачать, що це неефективно для привернення уваги. Тому краще триматися нейтрально. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки підліток грубіянить, і робіть так завжди.

11 крок

         Важливий момент: намагайтеся виправляти дитину, якщо вона не правильно чи грубо себе поводить, наодинці, а не в присутності інших дорослих чи підлітків. Інакше Ви можете викликати ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина, вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику в свою адресу, тим більш привселюдно.

12 крок

         Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб досягти бажаного. Згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того, щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане, та ще й в різкій та в грубій формі. Саме тому, як тільки ви побачите чи почуєте, що ваш «грубіян» проявляє ввічливість чи повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. І ви побачите, що йому це дуже сподобається.

Діти сваряться – не судіть а миріть.

         Сварки між дітьми – братами та сестрами – часто стають проблемою, яку, практично, дуже важко розв’язати. А особливо – коли різниця у віці дітей досить велика. Здавалося б, доросліший виросте, буде допомагати молодшому, жаліти та любити його, але виходить навпаки – ревнощі підлітка втихомирити набагато важче. Іноді це все вирішується само собою, але частіше виникають конфліктні ситуації. Спробуйте пом’якшити їхні сварки, зробити так, щоб діти ставились один до одного більш дружелюбно.

13 крок

         В конфліктах між дітьми (між братами та сестрами) не приймайте нічию сторону (все одно залишитесь винними). Під час конфліктів давайте поради тільки тоді коли ситуація заходить у глухий кут. Прийняття будь-якої сторони породжує в дітях почуття образи, а потім і обвинувачень у тому, що у вас є «любимчик». Заспокойте усіх. Втручайтесь тоді, коли емоційне напруження досягне максимуму, але скандал ще не почався. Розведіть «ворогів» по кімнатам і залиште їх там, доки самі не заспокояться, сказавши при цьому: «Будьте там до тих пір, доки не зможете говорити спокійно». Якщо дитина маленька вона може почати плакати та лютувати, її слід заспокоїти окремо: попросіть дитину 5 разів підстрибнути, при цьому роблячи махи руками і ногами, а потім, зробити 3 глибокі вдихи – незвично, зате дуже допомагає.

14 крок

         Іноді для розв’язання конфлікту потрібно, щоб хто-небудь проговорив, на що саме ображається дитина. Наприклад: «Ти засмучений, тому що вважаєш, що до твоєї сестри ставляться більш справедливо ніж до тебе», «Ти засмучена, тому що ніяк не можеш дочекатися своєї черги пограти на комп’ютері».

15 крок

        Дайте кожному – і старшому, і молодшому – висловитись. Для того щоб діти зрозуміли що їх дійсно чують, попросіть кожного по черзі пояснити, що відбулось, Причому попросіть іншу дитину обов’язково звернути увагу і вислухати того хто пояснює. Нехай кожен починає пояснення зі слова «Я», а не «Ти», потім розказати проблему і запропонувати вирішення. Це допоможе дітям зосередитись на конфлікті не принижуючи при цьому іншого. Не можна перебивати дитину, якщо вам здалося, що ви не зрозуміли, попросіть пояснити: «Не міг би ти ще раз пояснити мені це?» Коли дитина закінчить коротко розкажіть свою версію, щоб показати їй, що ви зрозуміли.

16 крок

         Зробіть дітей учасниками вирішення проблеми. Запитайте і молодшого, і старшого, що б вони зробили для вирішення «своєї» проблеми. Залучення дітей до вирішення сварки часто змушує зупинитись, подумати і заспокоїтись. Встановіть правила вирішення: не перебивати, говорити тільки спокійним голосом. Висловлюватись тільки по черзі, що навчить дітей слухати один одного. Потім можна спробувати дати їм для вирішення сварки, наприклад, п’ять хвилин.

17 крок

         Подивіться на проблему з іншого боку. Часто діти бувають настільки захоплені відчуттям, що з ними обходяться несправедливо, що навіть і не думають про те, що можуть відчувати інші. Тому частіше говоріть: «А тепер подивись на ситуацію з іншого боку. Що, на твою думку, почуває твоя сестра?»

«Брехня? Та ніколи в житті!» або «Ну, збрехав…»

         Нажаль, з брехнею своїх дітей, в той чи інший час зустрічаються всі батьки. В підлітковому віці брехня, якщо, тим більш, вона мала місце раніше, стає для дитини звичною справою. І справа тут не тільки у «важкому» віці – з’являється все більше секретів від батьків, а отже, й причин сказати неправду. Крім того, багато підлітків кажуть неправду спілкуючись з однолітками – щоб «прикрасити» свої можливості та здібності. Дуже погано, коли це стає звичкою, і твердження: «Само пройде» тут є явно недоречним. Слід постаратись м’яко, делікатно, при цьому рішуче відучити свого сина або доньку.

18 крок

         Припускайте чесність і вимагайте справедливості. Постійно пояснюйте своє ставлення до чесності: «Всі в нашій родині повинні бути чесними один з одним». Але перед цим подумайте, який приклад чесності подаєте ви. Чи використовуєте ви самі «безвинну» неправду? Чи просили ви, щоб ваша дитина відповіла по телефону, що вас немає вдома, коли ви, насправді, є? чи завжди ви повертаєте зайві гроші, якщо вам неправильно дали здачу? Чи купували ви коли-небудь квитки за ціною для дітей (до 12 років), коли вашій дитині вже 13? Ось так, кожного разу, роблячи так, ви дозволяєте своєму «учню» вчиняти так само. Почніть з себе.

19 крок

         Проаналізуйте, чому він обманює, виявіть причину. Як правило, підліток починає казати неправду в першу чергу для того, щоб привернути до себе увагу батьків, дорослих, друзів. На другому місці заздрість, образу чи злість. На третьому – страх перед покаранням або побоювання підвести батьків. Причому, пряме запитання на цю тему не спрацьовує: підлітки,як правило, самі точно не знають причин постійної брехні. Проаналізуйте самі: коли почалась брехня, в чому вас обманюють, кому він каже неправду – всім чи тільки деяким, чому.

20 крок

         Задавайте запитання, які допоможуть дитині самій зрозуміти, що це неправильно, та дочекайтесь на них відповіді. Наприклад: «Що буде, якщо в вашій родині всі почнуть обманювати один одного?», «Що б ти відчував, якби я тебе обманював?», «Якщо ти не будеш тримати слова, як я можу вірити тобі?», «А якщо я пообіцяю тобі що-небудь важливе для тебе, а потім скажу, що сказала неправду?» і т.д.

21 крок

         Не реагуйте занадто гостро на перебільшення чи викривлення правди. Це, звичайно, легше сказати, а ніж зробити, проте варто згадати, що підлітки часто обманюють, щоб привернути увагу. Якщо ваша дитина зробила саме так, намагайтесь зберігати спокій – від вашого крику їй захочеться тільки втекти якнайдалі, а не стати чесною. Намагайтесь ставитися до інтересів підлітка лояльніше – не влаштовуйте прочуханку за кожне дрібне порушення чи непослух, тоді йому буде легше збрехати, а ніж сказати вам правду.

22 крок

         Поясніть чому брехня – погано, не дивлячись на те, що ваш син чи донька вже досить дорослі для розуміння цього. Підійдіть до цього питання прямо, наведіть вагомі аргументи: брехня може привести до неприємностей, а може – й до дуже великих неприємностей; репутація також страждає; це ображає, особливо близьких людей і т.д. Для наочності підключіть фантазію та вигадайте який-небудь епізод, який призвів до негативних наслідків і який подіє саме на вашу дитину.

23 крок

         Введіть «штраф» за брехню. Причому, оберіть такий метод, щоб ваша дитина не почала вас боятись, а перехотіла обманювати. Наприклад, нехай кожен раз, коли підліток вас обмане, він пише вибачення «постраждалому» – матері, батьку, брату, сестрі. Або невеликий письмовий твір, де опише як мінімум п’ять доказів згубного впливу брехні (і вам буде корисно почитати щоб зрозуміти дитину), – можливо, йому буде легше сказати правду?

«Або по-моєму, або ніяк!»

         Владні діти ніби призначають себе командирами. Вони встановлюють правила та визначають тактику, вони практично не чують пропозицій інших, особливо однолітків. І хоча в майбутньому це може слугувати підґрунтям становлення сильного лідера, все ж таки, залишати все як є не слід, адже зараз їх просто не зрозуміють однолітки. Окрім цього, прагнення домінувати може бути ознакою незахищеності, низької самооцінки, потреби в схваленні і навіть невмінні спілкуватись. Звісно, ви не зможете докорінно змінити власну дитину, проте можна навчити її рахуватися з думкою інших людей.

24 крок

         Ретельно розберіться в поведінці дитини. В чому б не була причина її владної поведінки, головне – щоб вона це усвідомлювала. Чи розуміє ваша дитина, що її владність відштовхує? Подумайте, як пояснити їй це таким чином, щоб вона сама була зацікавлена стримати свою «командирську поведінку».

25 крок

         Коли підліток поводить себе правильно – похваліть його (цей метод однаково дієвий і для молодших школярів, і для підлітків) – заохочення завжди стимулює до того, щоб частіше так себе поводити (знову ж таки, в очікуванні похвали).

26 крок

         Використовуйте «бабусине» правило. Це просте правило спрацьовує завжди і робить стосунки справедливими: «Якщо ти ріжеш пиріг, то інша людина обирає собі шматок». Це правило можна використати в багатьох випадках: наприклад, якщо один обирає гру, то інший її починає, якщо один розлив лимонад по склянках, то інший обирає собі склянку лимонаду.

27 крок

         Зміна ролей. Командирам слід дати зрозуміти, що їх поведінка – неповажна, а часто робить боляче близьким. Тому запропонуйте підлітку поставити себе самого на місце постійного підлеглого: «Уяви, що ти – це Таня – Маша – Катя, якій подруга постійно вказує, що робити, чого не робити, що можна, а чого неможна. Про що, на твою думку, вона зараз думає? Що відчуває?»

28 крок

         Запропонуйте кинути жереб. Звісно, не кожен випадок для цього підійде, але нехай іноді дитина цим користується. Це, свого роду, компроміс для владного підлітка – з одного боку, не треба нікому поступатись (а на це, як раз, важче за все піти «командиру»), адже всі на рівних умовах, а з іншого – у інших учасників жеребкування з’являється такий самий шанс, і вони вже не виступають в ролі «підлеглих».

29 крок

       Поясніть, що потрібно зберігати чергу. Це добре – завжди бути правим, але не треба при цьому жорстко пригнічувати інших. Адже, хоча й у своєму маленькому колі він – командир, не виключено, що в новому буде сприйматися іншими як «вискочка». Поясніть йому, що в багатьох випадках, щоб тебе визнали першим, потрібно спочатку вміти «стати в чергу». Згідно з даними Центру клінічних досліджень дитинства, емоційні та соціальні здібності дітей – більш надійні показники, які прогнозують майбутні успіхи, аніж об’єм інформації, якою володіє дитина. Набагато важливіше, щоб підліток вмів контролювати перепади свого настрою, умів чекати і дотримуватися черги.

Виховання підлітка: поради батькам

  1. Спробуйте не тільки слухати дитину, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.
  2. Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому. Він все одно буде іншим. Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.
  3. Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продуктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.
  4. Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.
  5. Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.
  6. Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.
  7. Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.
  8. Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату.
  9. Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.
  10. 1 Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.
  11. Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Запрошуємо Вас на батьківські збори, що відбудуться 25 червня 2015 року в актовій залі ліцею об 15-00.

На порядку денному:

  1. Підсумки 2014-2015 навчального року.
  2. Звіт про проведену роботу батьківського комітету.
  3. Інформація практичного психолога та юрисконсульта щодо аспектів родинного виховання.
  4. Різне.

Чекаємо на Вас, Ваші діти – це наша спільна турбота!

 

Поради батькам

Правила для батьків підлітка

1. Допомагайте дитині знайти компроміс душі і тіла.

2. Усі зауваження робіть у доброзичливому, спокійному тоні без ярликів.

3. Докладно ознайомте дитину з призначенням і функціонуванням організму.

4. Пам’ятайте: поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги душа!

5. Якщо дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти.

6. Не висміюйте дитину – вона замкнеться в собі.

7. Хваліть дитину – вона в цей час вчиться бути вдячною.

8. Підтримуйте дитину – в цей момент вона вчиться цінувати себе.

9. Якщо дитина росте в докорах – вона вчиться жити з почуттям провини.

10. Якщо дитинна росте в терпимості – вона вчиться розуміти інших.

11. Якщо дитина росте в чесності – вона вчиться бути справедливою.

12. Дитина росте в безпеці – вона вчиться вірити в людей.

13. Дитина росте у ворожнечі – вона вчиться бути агресивною.

14. Дитина живе в розумінні й дружелюбності – вона вчиться знаходити любов у світі.

15. У самостійності дитини – не слід бачити погрозу.

16. Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність – скільки право на неї.

17. Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно – зробіть так щоб вона сама захотіла цього.

18. Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.

19. Не створюйте “революційну ситуацію”, а якщо створили – вирішуйте її мирним шляхом.

20. Пам’ятайте – у підлітковому віці багато людських достоїнств виявляються в дивних і неординарних вчинках.

Проблеми підліткового віку та способи їх вирішення

Дитина повертається додому п’яним, і здається, що світ перевернувся і почалася якась трагічна глава сімейної історії. Щоб уникнути кінця світу у власній родині, треба розібратися в причинах і продумати лінію поведінки.

Дівчатка закохуються

Якщо це ваша дочка, то можете бути впевнені на дев’яносто відсотків в тому, що причина тому – нещасна любов. Для вас катастрофою здається сама поява випив дитини, а для неї це ніщо в порівнянні з дійсно звалилися світом.

Пережити гостре горе дочка спробувала так, як роблять це герої фільмів – за допомогою вина і сигарет. І не тільки тому, що вони приносять тимчасове полегшення, а ще тому, що є чимось на зразок атрибутів ідеального страждання. Адже переживати крах світу теж потрібно красиво.

Що робити в цьому випадку?
По-перше, поговорити по душах. Причому розмовляти не про алкоголь (все-таки це наслідок, а не причина). Поговоріть про її особисте життя, разом пошукайте рішення проблеми і постарайтеся зробити так, щоб у дитини не почалася затяжна депресія – в підлітковому віці ми дуже легко звикаємо до апатії і нудьги.

По-друге, спокійно пояснити, що алкоголь – не кращий спосіб вирішувати проблеми. А потім просто забути про події і ні в якому разі не нагадувати про нього щоразу, коли дитина знову щось накоїть.

Хлопчики самостверджуються

Що найголовніше в житті справжнього чоловіка? Повага і шана. Ви можете скільки завгодно говорити своєму синові про принципи, моралі і моральності, але його власні поняття про справжні цінності залишаться незмінні. І будьте впевнені, що головне місце серед них займає авторитет в компанії друзів.

Заради цього авторитету хлопчаки йдуть на найсміливіші подвиги і найбільші дурості. Бігають по дахах, лазять по деревах і відпрацьовують на скейті такі трюки, які непідготовлених батьків можуть довести до інфаркту. Але будь-які небезпеки ніщо, якщо друзі скажуть своє схвальне «круто!».

Алкоголь і сигарети вони, як правило, також вперше пробують в компанії друзів. Заради того, щоб стати своїм у чоловічому співтоваристві, заради того, щоб нарешті подорослішати і не уславитися «дівчиськом» і «маминим синочком».

Що робити в цьому випадку?
По-перше, навіть не намагайтеся підірвати авторитет друзів в його очах. Не тому, що для вас вони повинні стати такою ж святинею, як і для сина. Просто ваші слова впадуть в порожнечу, у прірву, що відокремлює вас від бунтуючого дитини.

По-друге, спробуйте пояснити, що авторитет і репутація залежать зовсім не від виграшу в конкурсі «хто швидше вип’є пляшку пива». Поясніть, що примірка на себе атрибутів дорослого життя зовсім не гарантує цього самого дорослішання. Дорослішаєш, коли вчишся брати на себе відповідальність, приймати правильні рішення і робити вибір між самоповагою і повагою друзів.

Підтверджуйте свої слова справою – заохочуйте будь-які прояви істинної дорослості і допомагайте дитині йти обраним шляхом. Пізніше ваш хлопчик і сам зрозуміє, що компанія з дешевим пивом на лавочці біля під’їзду буде сидіти там усе життя і мірятися своїми скромними досягненнями. А найпопулярнішими хлопцями в школі стануть вчорашні ботаніки, які дивляться арт-хаус і читають Умберто Еко.

Їм просто цікаво

Цікавість укупі зі спробами порушити заборони абсолютно природні. Так ми дорослішаємо і пізнаємо світ. Діти пробують алкоголь, але з незвички не можуть себе контролювати. В результаті дитина, який хотів «просто спробувати», ледве стоїть на ногах.

Що робити в цьому випадку? Поясніть дитині, що навіть через самих незначних порцій спиртного він може втратити над собою контроль. Не бійтеся в принципі розмов на тему «культури пиття» – він живе в суспільстві і повинен адекватно сприймати присутність на ваших сімейних святах алкоголю.

9 правил мудрих батьків
Отже, ваша дитина прийшла додому п’яним. Що робити?

1. Переконайтеся, що здоров’ю дитини нічого не загрожує, адже дитячий організм може важко реагувати навіть на самі незначні дози спиртного.

2. Не соромтеся викликати «швидку допомогу», якщо ситуація того вимагає.

3. Залиште задушевні бесіди до ранку. Без зайвих коментарів запропонуйте дитині вечерю і покладіть спати. Повірте, він ще не раз, будучи дорослим, розповість друзям і дружині про те, яка розуміє у нього мама.

4. Ніяких істерик, скандалів, погроз і тілесних покарань. Психологи не втомлюються повторювати цю істину, батьки не втомлюються повторювати цю помилку.

5. Не можете себе контролювати? Переведіть дух, заваріть трав’яного чаю і пообіцяйте собі зберігати спокій.

6. Ніяких «негативних навіювань». Так психологи називають негативні прогнози, на кшталт «ти зіп’єшся, як твій дядько», «хотіли виростити людину, а вийшло не зрозумій що», «тобі пряма дорога в лікарню».

7. Згадайте свій власний досвід – це один з найпростіших способів зрозуміти і прийняти свою дитину. Я не знаю ні одного дорослого, який ніколи не пробував алкоголь. Головне, не думайте, що у вас це було невинне цікавість, а дитина спеціально намагався зруйнувати ваш світ.

8. Не замовчуйте ситуацію і не робіть вигляд, що нічого не сталося. Ви повинні наступним ж вранці тактовно, але твердо і спокійно пояснити свою позицію.

9. Не переходьте на особистості. Вам не подобається вчинок, ось і оцінюйте сам вчинок.

10. Чи не звільняйте дитину від обов’язків. З ранку доведеться йти на контрольну і заправляти за собою ліжко. Алкоголь – не спосіб ухилитися від відповідальності, не привід для жалю і співчуття.

Наука взаєморозуміння

Дитина прийшла додому п’яним. Здається, що з цього дня ваші відносини вже ніколи не будуть колишніми, так само як і дитина, яка все далі від безхмарного дитинства. Тому ми втрачаємо контроль і готові на все, аби швидко, кардинально і прямо зараз виправити ситуацію. Звичайно дорослі називають цей безглуздий і дурний процес так: «вибити всю дурь». Не допомагає, однак зміцнює в думках про те, що чадо вкрай розперезалися. І тоді в хід йдуть все більш серйозні загрози, поки одного разу і без того тендітна зв’язок батька і підлітка остаточно не обірветься.

Я пам’ятаю, як після дня народження спільних друзів прийшла додому моя подруга. Розумниця-відмінниця з косою нижче пояса, майбутня гордість викладачів консерваторії. Після дзвінка у двері тато знайшов приблизну дочку на килимку перед дверима. Що він зробив? Розсміявся, звичайно. Почуття гумору взагалі незамінне в сімейному житті. Так само як і безцінний коментар Карлсона: «Справа-то житейська!»

Алкоголь та інші порушення заборон – природний етап дорослішання. Поставтеся до нього простіше і спокійніше, і тоді далі дорослішати всієї сім’ї буде легше. На ранок ваша дитина буде відчувати себе жахливо, і похмілля – ще півбіди. Порушуючи заборону, випробовуючи на міцність рамки дозволеного, ми відчуваємо одночасно і солодкість забороненого плоду, і сором. На ранок від цієї надихаючої суміші залишається один сором. А ще – очікування покарання.

Повірте, ваші відносини з підростаючим дитиною стануть куди ближче і тепліше, якщо ви навчитеся виявляти розуміння – не абстрактно, а саме в таких критичних ситуаціях. Адже «розуміти» так просто, коли відносини в порядку, але любляча мама тут же влаштовує скандал, варто чаду зробити щось виходить за межі ідеального поведінки. «Розуміти» – означає перемагати, помилятися і дорослішати разом. Адже разом не так страшно в цей непростий «перехідний період».